06 вересня 2016 р.

 Глибоке розуміння святого обов’язку кожного громадянина  України – знати  історію свого народу  покликало студентів Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Олександра Барвінського  на Бережанщину, де 100 років тому відбулася  битва на горі Лисоні.  В серпні – вересні 1916 року Галичину сколихнула одна з найбільших бойових операцій в історії Українського січового стрілецтва, що увійшла в історію Легіону УСС під назвою “Кривавий тан”. Легіон УСС став виразником і оборонцем прав та сподівань свого народу, захисником рідного краю, а Лисоня – величним символом боротьби за волю України.

Ще за кілька кілометрів до гори Лисоні усі побачили величний хрест, який став символом історичних подій 1916 року.

Студенти обговорювали події сторічної давності: згадували головні битви Першої світової війни, відзначали роль Українських січових стрільців у боротьбі з Російською імперією.

Піднявшись на гору Лисоню кожний з цікавістю і гордістю вчитувався у прізвища січових стрільців, які вкарбувалися у граніт. Вони – українські герої, бо довели свою вірність Україні ціною власного життя.  

На гору піднімалися люди, несли жовто- сині та червоно-чорні прапори, лунали пісні січових стрільців, в очах у кожного була гордість за свій народ, за бажання мати власну державу.

Студенти спілкувалися з вояками УПА, бійцями АТО, але особливою була зустріч з донькою січового стрільця Максима Осровського – Островською – Яремою Надією Максимівною та її синами.

Представники духовенства Тернопільщини освятили капличку зведену і розписану нашими земляками, яка чудово вписалася у мілітарний комплекс на горі Лисоні.

Сюди йшли на поклін сивочолі і юні, сюди вестимуть дітей, внуків, ті, хто став учасником відзначення сторіччя бою на Лисоні, бо це місце освячене кров’ю і любов’ю січових стрільців, бо у них вчаться наступні покоління любити і захищати нашу Україну.

Спіть, хлопці, спіть,

Про кращу долю-волю сніть,

Про долю-волю Вітчизни,

Чи можуть бути кращі сни…

                            Богдан Лепкий

Студенти коледжу вдячні директору Р.І. Пахолку за сприяння в організації поїздки, щасливі, бо розумом і серцем відчули незламність духу січових стрільців, вкотре переконалися: боротьба за незалежність України – справа честі для кожного з нас.