Своєрідність педагогічної професії полягає в тому, що її змістом є гуманно-демократичні взаємини між дорослими та підростаючим поколінням. Щоб побудувати такі взаємовідносини педагогові потрібно, з одного боку, пізнавати та розвивати власні здібності, формулювати загальні та фахові компетентності, а з іншого боку, щоб організувати педагогічну діяльність, потрібно добре знати та уявляти діяльність та чинників, від яких вона залежить.
Викладач закладу освіти повинен постійно працювати над удосконаленням своєї професійної тактики, від чого значною мірою залежать результати його роботи і що лежать в основі формування педагогічної майстерності викладача, який на сучасному етапі розвитку освіти виконує численні ролі і функції.
Саме ці питання були ключовими під час роботи психолого-педагогічного семінару викладачів, що атестуються, 10.01.2023 року. Поселюжна В.Б., Соловей О.П., Савінська С.І.,Ковалів С.М., Орлик С.О. та Торончук Г.П. розкрили питання про сутність, складові та їх характеристики поняття «педагогічна майстерність». Педагогічна майстерність – сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога. Складовими професійної майстерності є професійні знання, педагогічна техніка, педагогічні здібності, педагогічна моральність, професійно значущі якості, зовнішня культура.
Таким чином, важливу роль у вихованні і навчанні студентів відіграють особистісні якості викладача закладу освіти, оскільки він постійно перебуває у сфері уваги молодих людей. Викладач є для студента і взірцем, і засобом виховного впливу на нього. Студент, наслідуючи викладача, переймає його знання, вміння, манери тощо. Знання педагога, його кращі моральні й вольові якості є потужним засобом переконання і впливу на студента.
